Біль України – Чорнобиль

                                                                         Мій біль, мій жаль, моя біда,

                                                                                   Моя ти пам'ять вічна.

                                                                                   Земля покинута й не та,

                                                                                   Отруєна й незвична.

Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала Чорнобильська катастрофа. 32 роки  пройшло з тих пір, 32 роки  смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 32 роки цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

В день річниці  трагедії учні Волицького НВК під керівництвом вчителя географії Чорнопис Наталії Ігорівни  провели усний журнал під назвою «Біль України – Чорнобиль» для учнів 7-10 класів. Ведучі заходу Марків Павло і Витрикуш Уляна  пригадали події  квітневої ночі 1986 року , переглянули відеофільм Чорнобиль- життя у зоні екологічного лиха. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять  перших загиблих при ліквідації цієї страшної катастрофи, До глибини душі зворушили поетичні рядочки, прочитані ученицею 8 класу Осідач Юлією: «Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї зірки — полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали.» У виконанні Чабан Олени, Гнус Вероніки, Галик Марічки, Крулікевич Марії, Сервачак Анни, Зьобер Юлії, Фіти Оксани , Дацко Галини  прозвучали вірші : Жорстокий, ніжний і свавільний світе; Чорнобиль. Чорнобиль. Почуй же цi жахи; Чорнобильський дзвін , Мій біль, мій жаль, моя біда; пролунали пісні « Чорнобильська біда»,  « Молитва за Україну»( Галик Марічка).

На завершення заходу Олена Кміть , учениця 8 класу розказала сумну історію про одну японську дівчинку - Садако Сасакі, яка жила в місті Хіросіма. Вона росла здоровою і активною дівчинкою. Під час атомного бомбардування Садако перебувала в двох кілометрах від епіцентру вибуху і залишилася жива. Але через деякий час, в листопаді 1954 році, у неї з'явилися ознаки променевої хвороби. Коли дівчинка перебувала в лікарні, вона дізналася про легенду, згідно з якої людина, яка  виріже  тисячу паперових журавликів, може загадати бажання, яке обов'язково здійсниться. Бажаючи одужати і молячись про це , Садако стала складати журавликів з шматочків паперу і встигла скласти тільки 644 журавлика після чого, в жовтні 1955 року, вона померла. Звичайно  журавлики не лікують,  адже вони не чарівні. Дівчинка була смертельно хвора.

Присутні школярі на заході в пам'ять про загиблих і хворих , потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС  , зробили  з паперових журавликів  ключ  , з надією і молитвами , щоб подібна аварія не повторилась…